Сутність соціального діалогу та його поняття

Сьогодні трансформаційні процеси в Україні супроводжуються не завжди позитивними наслідками в усіх сферах життєдіяльності суспільства  – політичній, економічній, соціальній, духовній та інших. Це призводить до виникнення соціально-політичних протиріч, збільшення рівня конфліктності, зростання соціальної напруженості в суспільстві, недовіри населення до влади. Для вирішення таких проблем необхідні ефективні легітимні механізми.

Серед яких можна виділити два протилежних підходи вирішення гострих соціально-політичних протиріч та конфліктів.

Перший – це конфронтаційний шлях, суть якого полягає в твердженні про те, що протилежні інтереси соціальних груп настільки суперечливі, що повне вирішення протиріччя відбувається шляхом соціальної ліквідації опонента.

Другий – це співробітництво між різними соціальними групами та державою, або цивілізований шлях. У межах цієї моделі визнається, що протиріччя не бувають абсолютними, завжди існують можливості узгодження інтересів та досягнення потенційної згоди. Саме в рамках другого підходу і можливо розглядати соціальний діалог як легітимну форму вирішення соціально-політичних протиріч.

Етимологія терміна  «діалог» (від грецького  «dialogos» – розмова, бесіда) у літературі розкривається як словесний обмін думками між двома і більше співрозмовниками.  Із філософського погляду це поняття трактується як особливий вид літератури, що розкриває філософську тему в бесіді декількох осіб.

Термін «соціальний» у філософський науці визначається як такий, що походить від латинського  «socialis» – спільний, громадський; це Соціальний діалог назва усього  міжлюдського, тобто усього того, що пов’язане зі спільним життям людей, із різними формами їх спілкування.

Отже, виходячи з порівняння цих понять, соціальний діалог можна визначити як бесіду між двома і більше особами з питань, які стосуються суспільства.

Розглянемо кілька визначень поняття «соціальний діалог».

1. Міжнародна організація праці, діяльність якої побудована на засадах тристоронньої співпраці, визначає  соціальний діалог як процес, що включає всі типи переговорів, консультацій та обміну інформацією між представниками урядів, роботодавців та працівників із питань, що становлять взаємний інтерес і пов’язані зі соціально-економічною політикою.

2. У  Резолюції про трипартизм та соціальний діалог, ухваленій Міжнародною організацією праці 18.06.2002 р. (Додаток  1),соціальний  діалог визначається як цінний демократичний засіб вирішення соціальних проблем, формування консенсусу; це сучасний і динамічний процес, що має унікальний потенціал та широкі  можливості сприяння прогресу  в контексті глобалізації, регіональної інтеграції і перехідного періоду.

3. Згідно з договорами та законодавством Європейського Союзу, під терміном  «соціальний діалог» розуміється процедура спільних консультацій соціальних партнерів на європейському рівні.

4. У  Законі України  від 23.12.2010 р.  «Про соціальний діалог в Україні» (Додаток  2) соціальний діалог розглядається як  «процес визначення та зближення позицій, досягнення спільних домовленостей та прийняття узгоджених рішень  сторонами соціального діалогу, які представляють інтереси працівників, роботодавців та органів виконавчої влади  й органів  місцевого самоврядування, із питань формування та реалізації державної соціальної та економічної політики, регулювання трудових, соціальних, економічних відносин».

Соціальний діалог – це складне суспільне явище, процес взаємодії різних соціальних груп і владних структур  щодо узгодження їх інтересів у політичній, соціально-економічній і трудовій сферах.

У широкому розумінні соціальний діалог – це суспільний діалог між класами і соціальними групами щодо узгодження їх інтересів у політичній  та економічній сфері, а також у сфері праці. У цьому значенні передбачається широкий формат учасників: дві, три або більше сторін на партнерській основі рівноправно беруть участь у діалозі, причому жодна зі сторін не домінує з огляду на свій статус та не має переваг.

У вузькому розумінні соціальний діалог – це процес визначення та зближення позицій, досягнення спільних домовленостей та прийняття узгоджених рішень у сфері праці сторонами соціального діалогу,  які представляють інтереси працівників, роботодавців та держави.

Соціальний діалог замикається в рамках традиційної форми ведення переговорів, консультацій та різноманітних форм соціальних контактів, що відбуваються в трикутнику: уряд  – профспілки  – роботодавці. Такий підхід є спадщиною системи соціальних відносин та структури суспільства, що домінували  в часи розквіту індустріальних суспільств.  Із розвитком постіндустріального суспільства і змінами в соціальній структурі ця вузька форма соціального діалогу виявилась недостатньою для врегулювання багатьох фундаментальних соціальних проблем. У зв’язку з цим практика діалогу стала розповсюджуватися на всі структури так званого третього сектору  – об’єднань громадян та інститутів територіального, професійного, економічного самоуправління, тобто соціальний діалог став набувати більш широкого характеру.

Відповідно до класичної моделі  Міжнародної організації праці, соціальний діалог  упроваджується на засадах  трипартизму або двопартизму.

Трипартизм – це процес взаємодії держави, роботодавців та працівників (через їхніх представників) як рівних і незалежних партнерів у прагненні знайти способи вирішення  тих питань, що становлять взаємний інтерес.

Двопартизм (або біпартизм) – це процес взаємодії, за допомогою якого досягаються, заохочуються або схвалюються прямі домовленості про співпрацю між роботодавцями та працівниками (або їхніми організаціями).

Також важливим питанням є визначення співвідношення понять «соціальний діалог» та «соціальне партнерство».

У науковій літературі  та на практиці до поняття  «соціальне партнерство» спостерігається неоднозначне  ставлення, його природа складна і суперечлива. Цей термін мало використовується  в міжнародних нормах. Найбільш  уживані такі поняття, як  «соціальний діалог», «трипартизм» та «соціальні партнери».

Міжнародна конфедерація вільних профспілок (провідна серед профспілкових об’єднань міжнародна організація) доволі стримано ставиться до поняття  «соціальне партнерство». У її  «Абетці профспілкового працівника» терміни  «соціальні партнери» та «соціальне партнерство» уживаються лише для позначення сторін переговорного процесу (профспілок і роботодавців). У самому ж процесі регулювання соціально-трудових відносин використовується поняття «соціальний діалог».

У документах Міжнародної організації праці, Європейського Союзу та інших міжнародних організацій термін  «соціальне партнерство» узагалі не вживається, а використовуються поняття «соціальний діалог», «соціальні партнери» та «трипартизм».

В Україні в різні періоди явище взаємодії сторін соціально-трудових відносин  щодо узгодження їх інтересів у соціальній, економічній і трудовій сферах передбачало різні назви:

 соціальне партнерство (із початку 90-х рр. і до кінця ХХ ст.);

         соціальний діалог (із початку ХХІ ст.).

І сьогодні в Україні терміни «соціальне партнерство» і «соціальний діалог» використовуються іноді як синонімічні поняття.

Існують різні погляди на поняття «соціальне партнерство».

Його розуміють як:

•          процес  урегулювання соціально-трудових відносин  засобами колективно-договірного регулювання;
•          систему відносин між найманими працівниками, роботодавцями та державою щодо узгодження їх соціально-трудових інтересів;
• принцип соціальної політики держави, що забезпечує справедливість розподілу матеріальних ресурсів між сторонами соціальних відносин;
•          специфічний тип суспільних відносин між соціальними групами, верствами, класами, спільнотами та іншими соціальними структурами тощо.

Соціальне партнерство – це система зв’язків між представниками роботодавців - з одного боку, найманими працівниками (профспілками) та іншими громадськими об’єднаннями - із другого, і державою та органами місцевого самоврядування  – із третього, які за допомогою відповідних механізмів узгоджують свої інтереси в соціально-економічній і трудовій сферах.

У науковій літературі склалося декілька точок зору на співвідношення понять «соціальний діалог» та «соціальне партнерство»:

• це тотожні за змістом поняття;
• соціальний діалог розглядається як принцип соціального партнерства, як суть політики соціального партнерства;
• соціальний діалог включає в себе соціальне партнерство.

Найбільше прихильників перших двох позицій. Визнавати ці поняття тотожними можливо при їх використанні у сфері праці.

Поняття  «соціальне партнерство» ширше за поняття «соціальний діалог», про що свідчить  й етимологія цих понять. Соціальне партнерство – це система  зв’язків між сторонами (суб’єктами) соціально-трудових відносин щодо узгодження їх інтересів у соціально-економічній і трудовій сферах за допомогою відповідних механізмів. Соціальний діалог і виступає одним із таких механізмів узгодження різних інтересів. Це процес, що включає всі типи переговорів, консультацій та обміну інформацією між його учасниками щодо узгодження їх інтересів у соціально-економічній і трудовій сферах.