Європейський соціальний діалог є унікальною формою соціального діалогу, який набуває двох основних форм – двостороннього діалогу між Європейськими організаціями роботодавців та профспілок, і тристоронній діалог, що передбачає взаємодію між соціальними партнерами та органами державної влади. В Договорі Європейського Співтовариства чітко визначені його засади, у тому числі можливість укладення юридично обов’язкових угод. На європейському рівні працівників представляє Європейська конфедерація профспілок (ЄКП), а роботодавців представляють три групи: Бізнес Європа (Business Europe), Європейський центр підприємств з державною участю (СЕЕР) та Європейська Асоціація ремесла, малих та середніх підприємств (UEAPME). Європейський соціальний діалог має чимало результатів, у тому числі прийняття понад 300 спільних документів Європейських соціальних партнерів та низки загальноєвропейських директив. Одним з таких прикладів є Рамкова угода щодо утисків та насильства на роботі, прийнята у квітні 2007 року.

У результаті консультацій і переговорів, Європейський Союз визначив шість пріоритетів, що стосуються гендерної рівності:

• Рівна економічна незалежність;

• Гармонізація приватного і професійного життя;

• Рівне представництво у прийнятті рішень;

• Викоренення всіх форм насильства за ознакою статі;

• Ліквідація гендерних стереотипів;

• Сприяння забезпеченню гендерної рівності в зовнішній політиці та політиці розвитку

У більшості промислових галузей з високою концентрацією працівників на великих підприємствах домінують переважно чоловіки, і в цих галузях сила профспілок добре відома. Організації працівників у даний час особливо активні у вирішенні питань участі жінок та їх представництва не лише в секторах, де переважають жінки, але й у сприянні входженню жінок у ті галузі, те переважно зайняті чоловіки. Охоплення профспілковим членством жінок, зайнятих у формальному та неформальному секторах з метою формалізації трудових відносин є одним з пріоритетних завдань для Міжнародної конфедерації профспілок (МКП) та її членських організацій. Іншим пріоритетом є збільшення кількості жінок на виборних посадах. У 2002 році МКВП7 розпочала трирічну Інформаційну кампанію під гаслом: «Профспілки для жінок, жінки для профспілок» з метою розширення участі жінок в організаціях працівників.

Ця кампанія вступила в другу фазу в 2006 році, приділяючи при цьому особливу увагу жінкам, зайнятим у неформальній економіці.

Членські організації поставили перед собою мету довести рівень представництва жінок на керівних профспілкових посадах до однієї третини, у той же час деякі з них вже обирають досягнення паритету в якості наступної мети. Жіночі комітети сприяли підвищенню обізнаності, як в МКП так і серед глобальних профспілкових федерацій, таких як UNI - Глобальна профспілка працівників сфери послуг - яка на своїй Жіночій конференції 2005 року прийняла сильні резолюції, такі як заклики до більш широкого представництва жінок на керівних посадах і схвалення детальних платформ особливих гендерних пріоритетів.